Система доменних імен (DNS) — це фундаментальний компонент інфраструктури Інтернету, що забезпечує відповідність між зручними для користувача доменними іменами та числовими IP-адресами, необхідними для маршрутизації даних у мережі. Відсутність DNS призвела б до необхідності запам'ятовування складних послідовностей цифр для доступу до кожного окремого веб-сайту. Це суттєво ускладнило б використання Інтернету, обмежуючи його доступність та ефективність.
Що таке DNS, як працює ця система та які функції виконує
DNS, або система доменних імен, виступає ключовим елементом Інтернет-інфраструктури. Її основна функція — перетворення зручних для людини доменних імен, таких як google.com, на IP-адреси.
Цей процес, що відбувається за мілісекунди, є основою навігації в мережі. Користувач вводить доменне ім'я, а DNS-сервери, працюючи в розподіленій системі, знаходять відповідну IP-адресу, дозволяючи комп'ютеру встановити з'єднання з потрібним веб-ресурсом.
Таким чином, DNS забезпечує безперебійну взаємодію між людьми та цифровим світом, перекладаючи з «мови» доменних імен на «мову» IP-адрес, і навпаки.
Що таке DNS сервер
DNS-сервер — це своєрідний довідник, де зберігаються відповідності між зрозумілими нам доменними іменами (наприклад, google.com) та цифровими IP-адресами, які розуміють комп'ютери. Коли ви вводите ім'я сайту в браузері, ваш комп'ютер звертається до DNS-сервера, щоб отримати точну адресу, куди потрібно відправити запит.
Ця система працює ієрархічно, подібно до розгалуженого дерева. На вершині знаходяться кореневі DNS-сервери, які володіють інформацією про домени верхнього рівня (.com, .ua тощо). Далі йдуть сервери нижчого рівня, відповідальні за конкретні домени та субдомени.
DNS-сервери розподілені по всьому світу, забезпечуючи швидкий та ефективний пошук необхідної інформації. Завдяки цій системі ми можемо легко та зручно користуватись інтернетом, не замислюючись про складні цифрові адреси.
Читайте також: Що таке DDoS-атака та як захистити свій сайт/сервер
Трохи з історії DNS
Зародження DNS сягає корінням у ARPANET, мережу-прародительку сучасного Інтернету. Тоді, на зорі мережевого світу, ідентифікація відбувалась через складні, недружні для людського сприйняття IP-адреси. Уявіть, замість звичних нам доменних імен користувачі мали б запам'ятовувати довгі числові послідовності!
Прорив стався у 1983 році, коли Пол Мокапетріс та Джон Постель заклали підвалини DNS. Ця система стала справжнім перекладачем, здатним трансформувати доменні імена у IP-адреси та навпаки. Революційність DNS полягала у використанні розподіленої бази даних, що дозволило ефективно керувати зростаючим числом доменних імен та відповідних їм IP-адрес.
Пол Мокапетріс та Джон Постель
З розширенням Інтернету DNS не стояла на місці, а постійно адаптувалась до нових викликів. З'явились різноманітні типи доменних імен – .com, .org, .net та інші – що розширили можливості класифікації ресурсів. Для підвищення швидкодії та надійності були розроблені протоколи кешування та реплікації даних DNS.
Безпека також не залишилась поза увагою. У відповідь на зростаючі кіберзагрози була впроваджена DNSSEC (DNS Security Extensions) – технологія, що дозволяє верифікувати цілісність та автентичність даних DNS за допомогою криптографічних підписів.
Сьогодні DNS продовжує еволюціонувати. Ініціативи, такі як DNS over HTTPS (DoH) та DNS over TLS (DoT), забезпечують зашифровані з'єднання для запитів DNS, що підносить приватність та безпеку користувачів на новий рівень. DNS – це не просто технологія, це фундамент, на якому побудований сучасний інформаційний простір.
Читайте також: Як інтернет змінив світ: ТОП-10 звичних речей та явищ, яких могло не бути
Що таке NS-сервери та де їх прописувати
NS-сервери, або сервери імен, перетворюють зрозумілі нам доменні імена на цифрові адреси, які розуміють комп’ютери — IP-адреси. Коли ви вводите URL-адресу в браузері, комп'ютер звертається до NS-сервера, який, володіючи картою інтернет-простору, швидко знаходить відповідну IP-адресу та направляє ваш запит до потрібного сервера, де зберігається веб-сайт.
Прописування NS-серверів здійснюється через панель керування, надану вашим реєстратором доменів або хостинг-провайдером. У розділі налаштувань панелі знаходиться можливість редагування NS. Тут необхідно вказати коректні імена NS-серверів, надані вашим хостинг-провайдером або сервісом управління доменами. Але якщо ви реєстрували хостинг і домен в одному пакеті та в одного провайдера, NS-сервери прописуються автоматично.
Де б не реєструвався домен, можна використовувати будь-які NS-сервери без прив'язки до серверів реєстратора домену. Якщо клієнт бажає використовувати сторонні NS-сервери, йому потрібно їх вказати, а потім відвідати сайт власника цих NS-серверів і створити в акаунті відповідні DNS записи, щоб спрацював зв'язок.
Після зміни налаштувань може знадобитися кілька годин для того, щоб зміни вступили в силу і ваш домен почав вказувати на нові NS-сервери.
Більше відповідей на поширені запитання про домени читайте тут.
До речі, зазвичай для стабільної роботи доменів вважається, що достатньо двох NS-серверів. У Cityhost роботу кожного домену підтримують по три NS-сервери, що забезпечує їхню максимальну надійність та безвідмовність.
У цьому контексті варто також згадати сервіс Cloudflare, який серед іншого надає свої NS-сервери, які можна прописати замість NS-реєстратора, у якого оформлювали домен. Це допоможе захистити сайт від DDoS-атак та від несанкціонованих змін DNS-записів.
Читайте більше у статті Навіщо потрібен Cloudflare і як підключити до нього сайт
Навіщо потрібні DNS-записи та де їх прописати
DNS-записи зберігаються у зонах DNS. Керування цими зонами здійснюється через сервери DNS, які, своєю чергою, знаходяться під управлінням DNS-постачальника. Отримавши доступ до панелі керування, клієнт може зайти в розділ DNS та внести необхідні зміни.
Різноманіття DNS-записів вражає, кожен з них виконує свою унікальну функцію:
-
A-записи: пов'язують доменне ім'я з конкретною IPv4-адресою.
-
AAAA-записи: виконують аналогічну роль, але для сучаснішого протоколу IPv6.
-
CNAME-записи: створюють псевдоніми, дозволяючи одному доменному імені бути дзеркальним відображенням іншого. Наприклад, www.example.com може бути лише маскою для основного домену example.com.
-
MX-записи: вказують шлях для поштових повідомлень, спрямовуючи їх до відповідних серверів обробки пошти.
-
TXT-записи: слугують сховищем для додаткової текстової інформації про домен, додаючи йому шар описовості. Також вони дозволяють здійснювати верифікацію доменів для різних сервісів — Google, Facebook, сервіси для розсилки повідомлень тощо.
-
NS-записи: визначають імена серверів імен, відповідальних за домен.
Детальніше про різноманіття DNS-записів можна дізнатися у цій статті.
Важливо пам'ятати, що зміни у DNS не відбуваються миттєво. Інформація про оновлення повинна розповсюдитися мережею, досягнувши інших DNS-серверів та оновивши локальні кеші комп'ютерів.
Редагування DNS-записів можливе тільки в панелі того реєстратора, чиї NS-сервери прописані для домену. Якщо, наприклад, хостинг сайту і домен ви купили у нас, але прописали NS іншого доменного реєстратора, то внесені в нашій панелі зміни в DNS-записи не працюватимуть. Щоб DNS-записи працювали, потрібно здійснити їхнє налаштування у панелі того сервісу, чиї NS-сервери ви прописали.
DNS – це основа функціонування інтернету, система, що перетворює доменні імена в IP-адреси, забезпечуючи користувачам можливість зручно переміщатися між веб-ресурсами. Правильне налаштування DNS-записів є критично важливим для успішної роботи будь-якого сайту.
Сподобалася стаття? Розкажіть про неї друзям: 
