Що таке хмарний хостинг: інноваційне вирішення всіх проблем чи звичайний інструмент з важливими недоліками

• Що таке хмарний хостинг
• Які є типи хмарного хостингу
• Які переваги має хмарний хостинг порівняно з класичним
• Які недоліки має хмарний хостинг порівняно з класичним
• Що ж мені вибрати: веб-хостинг чи хмарний хостинг

Хмарний хостинг — сучасна технологія, якою користуються багато клієнтів для зберігання даних і розміщення сайтів. Існує навіть поширена думка, що cloud-послуги за всіма параметрами перевершили класичний хостинг і з часом повністю його витіснять.

Втім, на практиці все не настільки однозначно. Йдеться про дві різні моделі з різними підходами до стабільності, масштабування та управління інфраструктурою, кожна з яких має свої переваги й обмеження. Тому, обираючи між хмарним і класичним хостингом, варто відповідати не на запитання «що краще», а дивитися ширше — «що краще саме для мене і мого проєкту».

Справді, хмара має низку сильних сторін: можливість будувати відмовостійке середовище завдяки кільком серверам у кластері, дублювати дані та динамічно масштабувати ресурси. Перевагою є й модель оплати — за фактично використані потужності. Водночас така гнучкість часто означає складнішу фінансову модель, підвищені вимоги до контролю ресурсів і високий рівень автоматизації, який не завжди залишає простір для ручного втручання.

У результаті хмарний хостинг може підносити сюрпризи у вигляді неочікуваних витрат або автоматичних блокувань через правила безпеки, про які користувач дізнається вже постфактум. Хмара — це передусім автоматизований сервіс із жорстко заданими алгоритмами, тоді як класичний хостинг зазвичай робить акцент на стабільній конфігурації та «людській» підтримці, де багато питань вирішуються індивідуально зі спеціалістами.

То що, ви й досі вірите, що хмара в усьому краща? Але ми не намагаємося знецінити цю технологію — навпаки, вважаємо її потужним і ефективним інструментом у правильних сценаріях. У цій статті ми об’єктивно розглянемо плюси й мінуси обох підходів і спробуємо з’ясувати, який із них краще відповідає конкретним завданням і очікуванням бізнесу.

Що таке хмарний хостинг

Хмарний хостинг — це тип веб-хостингу, який працює за принципом віртуалізації фізичних ресурсів: потужності одного або декількох серверів об’єднуються в кластер, створюючи гнучке середовище для розміщення проєктів. Тобто ресурси сайту або додатку (процесор, пам’ять, дисковий простір тощо) розподіляються між різними серверами в «хмарі».

Читайте також: Підготовка сайту до трафіку: інструкція для бізнесу

Які є типи хмарного хостингу

Cityhost фокусується на класичному веб-хостингу, пропонуючи декілька його варіантів. У нас є недорогий віртуальний хостинг (shared hosting), на якому ви ділите ресурси та IP-адресу з сотнями «сусідів». Він чудово підходить для сайтів-візиток, Landing Page, маленьких каталогів, невеликих контентних проєктів, але стає затісний для охочих створити більші інтернет-проєкти. Таким людям ми пропонуємо віртуальний (VPS / VDS) або виділений (dedicated) сервер, які дають можливість встановлювати специфічне програмне забезпечення.

За схожим принципом існують різні типи хмарного хостингу:

1. Public Cloud (Публічна хмара). Доступні ресурси спільно використовують тисячі інших людей. Це нагадує класичний shared hosting, відповідно, так само підходить для невеликих блогів та контентних проєктів, візиток, односторінкових сайтів. 
2. Private Cloud (Приватна хмара). Ідеальний варіант для людей, які шукають «власний приватний будинок», щоб ні з ким не ділити ресурси. Ви отримуєте найвищий рівень контролю та безпеки, але і платите найбільше.
3. Hybrid Cloud (Гібридна хмара). Поєднання двох попередніх типів. Ви можете зберігати, наприклад, базу даних клієнтів в приватній хмарі для забезпечення вищого рівня захисту, а фронтент сайту — в публічній для легкого масштабування.
4. Multi-cloud (Мультихмарність). Використання сервісів від різних провайдерів одночасно. Це дозволяє уникнути залежності не просто від одного сервера, а ще й від одного постачальника послуг. Наприклад, ви можете розмістити сайт в одного хостинг-провайдера, а аналітику — у іншого.
5. Community Cloud (Хмара на основі спільноти). Це прямо окрема інфраструктура для групи організацій зі спільними інтересами, наприклад, банківський сектор або медичні установи. Вони мають специфічні внутрішні правила та процедури, які підходять не всім компаніям, але в рамках однієї спільноти це дає свої переваги.

Найчастіше компанії обирають між публічною та приватною хмарою — залежно від масштабу проєкту, вимог до безпеки й контролю над ресурсами. Водночас важливо враховувати й підхід конкретного провайдера, адже моделі хмарних сервісів можуть суттєво відрізнятися. Деякі постачальники пропонують кілька типових тарифних рішень, орієнтованих на різні сценарії використання — від невеликих бізнес-проєктів до високонавантажених систем. Інші ж будують хмару на основі гнучких конфігурацій ресурсів із оплатою за умовні одиниці або фактичне споживання.

Саме тому перед вибором хмарного хостингу варто уважно вивчити не лише технічні характеристики, а й логіку формування вартості послуг у конкретного провайдера.

Читайте також: Розвінчуємо міфи про послуги хостинг-провайдерів

Які переваги має хмарний хостинг порівняно з класичним

Основними перевагами хмарного хостингу є висока відмовостійкість, тобто проєкт продовжує стабільно працювати навіть при відмові одного з серверів. До цього додається можливість миттєво збільшувати або зменшувати обсяг ресурсів, платити лише за використані ресурси, посилену безпеку, покращену продуктивність.

Однак кожна перевага має свої особливості, які варто розуміти перед орендою хмарного хостингу:

• Масштабованість — готовність інтернет-проєкту до будь-яких змін
• Pay-as-you-go — платите лише за використані ресурси
• Відмовостійкість — стабільна робота навіть при проблемах
• Підвищена безпека — повна автоматизація та суворі правила

Масштабованість — готовність інтернет-проєкту до будь-яких змін

Величезною перевагою хмарного хостингу є можливість миттєво збільшувати потужність відповідно до поточних вимог. Система автоматично додає потужності процесора та об'єм пам'яті саме тоді, коли це потрібно. Також вона здатна зменшувати кількість ресурсів до базового рівня.

Уявіть, що ви маєте інтернет-магазин подарунків. У звичайні дні у вас 500 відвідувачів, але перед святами їхня кількість раптово зростає у 10-20 разів. Якщо сайт розміщений на веб-хостингу, то при такому стрибку він не обов'язково впаде, але почне працювати повільно, підтуплювати. Натомість, якщо проєкт знаходиться у хмарі, система просто додасть потрібних ресурсів, а ви навіть нічого не помітите (поки не прийде рахунок, але про це розповімо у недоліках).

У Cityhost.ua також передбачено механізм автоматичної зміни тарифу у випадках, коли сайт стабільно перевищує допустимі ліміти навантаження. Якщо таке перевищення фіксується протягом кількох днів, клієнта попереджають і тариф може бути змінено на вищий. При цьому залишок коштів на рахунку перераховується відповідно до вартості нового тарифного плану.

Важливо розуміти, що цей процес не відбувається миттєво. Такий підхід дозволяє уникнути помилкових апгрейдів через разові пікові навантаження, але водночас означає, що протягом періоду перевищення ресурсів сайт може працювати нестабільно або з затримками. Саме тому у випадках зростання трафіку чи навантаження рекомендується заздалегідь реагувати на сигнали системи та самостійно ініціювати зміну тарифу — це дозволяє зберегти стабільну роботу проєкту без простоїв.

Читайте також: SEO на мінімалках — що власник сайту може зробити самостійно для просування сайту без залучення спеціалістів

Pay-as-you-go — платите лише за використані ресурси

Припустімо, ви плануєте запуск великого розважального порталу з конкретною операційною системою та власним програмним забезпеченням і вирішуєте орендувати VPS у Cityhost.ua. Ви обираєте тариф і отримуєте чітко визначену конфігурацію сервера: обсяг дискового простору, кількість ядер CPU, оперативну пам’ять, виділений IP та інші параметри.

У цій моделі ви сплачуєте фіксовану суму за гарантований набір ресурсів, які повністю зарезервовані під ваш проєкт і не змінюються автоматично залежно від поточного навантаження. Частина цих ресурсів у певні періоди може залишатися невикористаною — це нормальна практика для VPS і наслідок планування конфігурації з урахуванням майбутніх потреб.

Зазвичай ресурси підбирають із запасом, орієнтуючись не лише на середнє, а й на пікове навантаження. Такий резерв фактично працює як подушка безпеки: він дозволяє сайту стабільно витримувати зростання трафіку, рекламні кампанії або сезонні сплески активності без негайної зміни тарифу чи ризику зниження продуктивності. За потреби конфігурацію сервера завжди можна змінити, але до цього моменту ресурси залишаються стабільно доступними саме для вашого проєкту.

У моделі хмарного хостингу оплата зазвичай здійснюється за фактично спожиті ресурси або за короткі розрахункові періоди — години чи дні. Якщо проєкт у певний момент потребує мінімального обсягу обчислювальних ресурсів, витрати залишаються відповідними цьому рівню споживання. У разі зростання навантаження — наприклад, через підвищення трафіку або активне використання функціоналу — система автоматично залучає додаткові ресурси, а вартість послуги тимчасово зростає. Коли потреба в ресурсах зменшується, витрати повертаються до нижчого рівня.

Такий підхід забезпечує високу гнучкість і дозволяє адаптувати інфраструктуру до поточних потреб проєкту без попереднього резервування потужностей. Саме тому хмарний хостинг часто обирають для запуску стартапів, тестування нових продуктів або проєктів на ранніх етапах розвитку, коли навантаження ще складно точно спрогнозувати і важливо швидко отримати зворотний зв’язок від перших користувачів.

Відмовостійкість — стабільна робота навіть при проблемах

Відмовостійкість інфраструктури оцінюється не декларативними обіцянками, а конкретними вимірюваними показниками. Одним із ключових є uptime — коефіцієнт безперебійної роботи сервісу. Для більшості сучасних хостинг-рішень цільовим вважається рівень 99,99%, хоча фактичні значення можуть відрізнятися залежно від провайдера та умов SLA.

Навіть за такого показника допускається обмежений час простою: до приблизно 4 хвилин на місяць або близько 52 хвилин на рік. У більшості випадків цей час припадає на планові технічні роботи, які виконуються в періоди мінімального навантаження — зазвичай у нічний час. Про такі роботи власників інтернет-проєктів, як правило, інформують заздалегідь, що дозволяє зменшити їхній вплив на користувачів і бізнес-процеси.

Також існує SLA (Service Level Agreement) — юридичне зобов'язання провайдера підтримувати встановлений рівень сервісу. 

Також важливим показником є рівень надійності дата-центрів, які обслуговують серверний парк хостинг-провайдера. Існує 4 рівні Tier від Uptime Institute:

1. Tier I — мінімальна інфраструктура, в якій плановий ремонт або навіть невелика проблема вимагають повної зупинки серверів.
2. Tier II — мають часткове резервування (запасні компоненти для електроживлення та охолодження), але серйозні технічні роботи все одно призводять до тривалих перебоїв у функціонуванні інтернет-проєктів.
3. Tier III — пропонують паралельне обслуговування, тобто ключові вузли зарезервовані, а шляхи розподілу живлення дублюються, відповідно, ремонт обладнання або заміна компонентів проходять без зупинки роботи сайтів клієнтів.
4. Tier IV — надає найвищий рівень безпеки за рахунок наявності двох робочих комплектів обладнання та додаткового резервного компонента (схема 2N+1), тобто навіть критична аварія не зупиняє роботу системи.

Звичайно, найвищий рівень надійності забезпечують дата-центри Tier IV: допустимий простій у них становить лише близько 26 хвилин на рік. Водночас не всі дата-центри можуть відповідати таким вимогам, а вартість розміщення на майданчиках Tier IV є досить високою.

Саме тому оптимальним вибором для більшості проєктів є хостинг-провайдери, які використовують партнерські дата-центри Tier III. Вони гарантують високий рівень доступності — до 99,982% (максимум 96 хвилин простою на рік) — і забезпечують збалансоване співвідношення між надійністю та вартістю.

У цьому контексті однією з характерних особливостей хмарного хостингу є автоматичне відновлення роботи сервісів. Хмарна інфраструктура може спиратися на кілька серверів, розміщених у різних дата-центрах, тому у разі збою окремого вузла навантаження автоматично перерозподіляється всередині кластера. Це дозволяє відновлювати роботу проєкту без ручного втручання та з мінімальними затримками.

У класичному хостингу відмовостійкість зазвичай досягається іншими методами — через надійність обладнання, резервування ключових компонентів і превентивні заходи на рівні дата-центру. Такий підхід не передбачає миттєвого автоматичного перемикання між вузлами, зате робить акцент на стабільності інфраструктури та зниженні ймовірності відмов загалом.

Втім, некоректно стверджувати, що хмарний хостинг завжди є більш відмовостійким, ніж класичний. Багато в чому це залежить від конкретного провайдера та того, як побудована й підтримується його інфраструктура. Наприклад, якщо фактичний рівень uptime хмарного сервісу становить 99,94%, а класичного хостингу — 99,99%, то за цим показником перевага буде на боці класичного рішення.

Тому в першу чергу варто аналізувати заявлені показники безвідмовності, читати огляди на сторонніх ресурсах (там часто є результати незалежного тестування параметрів) та відгуки клієнтів на незалежних майданчиках.

Підвищена безпека — повна автоматизація та суворі правила

У хмарному хостингу безпека зазвичай посилена завдяки високому рівню автоматизації процесів. Сучасні хмарні платформи застосовують глибокий системний моніторинг на рівні ядра операційної системи, зокрема на базі eBPF. Це дозволяє аналізувати системні виклики, мережеві з’єднання та інші критичні події в реальному часі з мінімальним впливом на продуктивність.

У разі спроб несанкціонованого доступу до захищених ресурсів такі механізми дають змогу миттєво зафіксувати підозрілу активність і заблокувати її ще на рівні ядра, до того, як вона вплине на систему або дані користувача.

Крім того, хмарні провайдери зазвичай використовують автоматизовані системи реагування класу SOAR, які об’єднують різні інструменти захисту в єдиний ланцюг реагування на інциденти. Для заздалегідь визначених сценаріїв атаки система може автоматично обмежувати доступ, блокувати підмережі на певний час і формувати звіти для адміністраторів.

Такий підхід значно зменшує залежність від ручного втручання та людського фактора, дозволяючи реагувати на загрози швидше, ніж це можливо при традиційному адмініструванні.

Які недоліки має хмарний хостинг порівняно з класичним

Ключовий недолік хмарного хостингу — ви не завжди знаєте, наскільки зможуть зрости або зменшитися ваші витрати. До цього додається складність не лише налаштування, а ще й вибору тарифного плану, адже кожен провайдер, як ми це вже показували на двох прикладах, надає різні пропозиції. Але ж кожен провайдер хоче виділитися, тому пропонує безліч специфічних «фішок», що робить міграцію на іншу платформу надзвичайно дорогою та складною. 

Однак не завжди все настільки жахливо як здається, тому давайте детальніше розберемо кожен недолік хмарного хостингу:

• Непередбачуваність — компаніям складно сформувати бюджет
• Складність — доведеться розбиратися або платити більше
• Безжальна система — необхідність дотримуватися суворих правил

Непередбачуваність — компаніям складно сформувати бюджет

Гнучка модель оплати в хмарному хостингу справді виглядає привабливо, особливо коли відомо, яку саме потужність потребує проєкт у штатному режимі. Вона і створювалась для сценаріїв, де навантаження може тимчасово різко зрости, а будь-яке падіння продуктивності безпосередньо впливатиме на репутацію та дохід бізнесу.

Втім, у цієї моделі є й зворотний бік. Зростання споживання ресурсів може бути спричинене не лише реальним збільшенням трафіку, а й технічними експериментами або помилками. Наприклад, під час тестування нового плагіна, некоректної оптимізації коду чи неточних налаштувань інфраструктури навантаження може зрости в рази. У таких випадках система автоматично виділяє додаткові ресурси — і так само автоматично збільшує витрати. У результаті замість очікуваних кількох десятків доларів рахунок за короткий період може зрости до кількох сотень.

Саме тому хмарний хостинг вимагає не лише технічної готовності до масштабування, а й постійного контролю за споживанням ресурсів та витратами. Без налаштованих лімітів, сповіщень і чіткого розуміння поведінки проєкту гнучкість хмари може швидко перетворитися на неприємний фінансовий сюрприз.

Для кращого розуміння розберемо ключові складові вартості хмарного хостингу:

• Дискові операції. Ви платите не лише за об’єм диска, тобто кількість доступних ГБ, а й за швидкість доступу до нього — кількість операцій запису та зчитування за секунду (IOPS). Візьмемо популярний інтернет-магазин із великою базою товарів, де сотні людей одночасно щось шукають. Така поведінка відвідувачів створює високий рівень IOPS, що часто виходить дорожче, ніж саме місце на диску.
• Вихідний трафік. Зазвичай вхідний трафік, тобто завантаження даних у хмару, безкоштовний, але за кожний гігабайт, який надходить до користувачів (вихідний трафік), треба платити. Ціна залежить від провайдера, але в середньому треба платити 0.09 доларів за кожен ГБ. І якщо ви маєте сайт із великою кількістю відео або фото високої якості, ваші витрати по цьому пункту можуть складати 30-50% всього рахунку.
• Трафік між зонами. На хмарному хостингу, враховуючи AWS, Google Cloud та Azure, трафік між різними зонами доступності або регіонами зазвичай платний. Сума зазвичай невелика, близько 0.01 долара, але це додаткове непередбачуване навантаження на бюджет.
• API-запити та операції. За кожну мікровзаємодію з хмарним сховищем, наприклад, щоб переконатися у наявності файла, доведеться платити. Якщо маєте проєкт з 10 000 дрібних іконок, при цьому сервер кожен раз надсилає запит до сховища, то в кінці місяця виходить чималий рахунок.
• Балансувальники навантаження. Провайдери мають таку цікаву послугу, яка дозволяє розподіляти відвідувачів між серверами, що забезпечує високу доступність та масштабованість. І все б нічого, але це окрема платна послуга. Вам доведеться платити за годину активності балансувальника, за обсяг даних, що проходять через нього, а часто ще й за передачу даних та використання IP-адрес.

Виходить, що модель оплати за споживання (Pay-as-you-go) може бути як перевагою, якщо прямо заглибитися в тему хмарного хостингу, розібратися з усіма деталями, витратити чимало часу на оптимізацію витрат, так і серйозним тягарем, особливо для малого та середнього бізнесу. Та навіть великі компанії відчувають «хмарну втому», тобто втомлюються щомісяця розгадувати ці фінансові ребуси. Вони часто повертаються до VPS або взагалі переходять на оренду виділеного сервера у класичного хостинг-провайдера, щоб отримати максимум можливостей за фіксовану передбачувану плату.

Складність — доведеться розбиратися або платити більше

Хмарний хостинг вимагає принципово іншого підходу до адміністрування. Побудова відмовостійкої інфраструктури в хмарі передбачає володіння інструментами автоматизації, розуміння принципів архітектури та управління контейнерами. Він має більше компонентів та налаштувань, що при відсутності знань, навичок та досвіду часто призводить до великих витрат.

Звичайно провайдери йдуть назустріч, пропонуючи два типи хмарного хостингу:

1. Unmanaged (Некерований). Ви отримаєте чисто ресурси, за які зазвичай наприкінці поточного або на початку наступного місяця отримуєте рахунок. Ви самі встановлюєте операційну систему, проводите всі налаштування та оновлення. Але саме тут і потрібні знання та навички, або ж штатний спеціаліст.
2. Managed (Керований). Провайдер готовий взяти на себе всі роботи, враховуючи налаштування, виконання резервних копій, забезпечення безпеки та оновлень. Але такий варіант дорожче.

Виходить, складність не є катастрофічним недоліком, адже можна перекласти всі технічні моменти на провайдера. Однак тут знову ж таки з’являється задача знайти найкращого для себе постачальника послуг, який надасть всі необхідні можливості за доступною ціною.

Читайте також: Облік бізнесу у хмарі: варто чи ні

Безжальна система — необхідність дотримуватися суворих правил

Підвищений рівень безпеки в хмарному середовищі, який часто розглядають як перевагу, у певних сценаріях може стати й обмеженням. Користувачеві необхідно дотримуватися жорстких правил експлуатації сервісу, а висока автоматизація процесів нерідко означає мінімальну участь людини в ухваленні рішень.

У разі підозрілої активності система реагує автоматично. Наприклад, різке збільшення обсягу вихідної пошти — навіть якщо йдеться про легітимну масову розсилку, яка присвячена важливій події, — може бути інтерпретоване як потенційна загроза. У такій ситуації сервер спочатку блокується або обмежується в роботі, і лише після цього користувач отримує повідомлення або звіт із поясненням причин.

Веб-хостинг часто виграє у плані людяності, адже системні адміністратори спочатку повідомляють по проблеми, дозволяють самостійно їх вирішити без крайнощів, якщо є така можливість. Якщо це взагалі не проблема, користувач просто пояснить ситуацію, тим самим уникне блокувань. І це дає набагато більше свободи у порівнянні з хмарою.

Що ж мені вибрати: веб-хостинг чи хмарний хостинг

Ви вже могли ухвалити для себе рішення, але давайте все ж таки підсумуємо особливості, недоліки та переваги хмарного хостингу, плюс порівняємо з класичною альтернативою. І тут важливо зрозуміти, що відмінність Web Hosting від Cloud Hosting полягає не лише в технічній складовій (кластер або один конкретний сервер), а й у передбачуваності.

Різні моделі хостингу забезпечують стабільність і доступність сервісів, але роблять це з різними акцентами:

• Класичний веб-хостинг орієнтований на стабільну роботу в межах заздалегідь визначеної конфігурації ресурсів. Такий підхід забезпечує прогнозовану продуктивність і контрольовані витрати за умови коректно підібраного тарифу.
• Хмарний хостинг зосереджений на динамічній адаптації до змін навантаження, підтримуючи доступність сервісу навіть у ситуаціях, коли потреби проєкту різко змінюються.

Відповідно, хмарний хостинг найкраще підходить для проєктів із нелінійним зростанням і високою чутливістю до навантаження, коли різкі стрибки трафіку або навіть короткочасні перебої можуть мати суттєві фінансові чи репутаційні наслідки. Це можуть бути SaaS-стартапи, великі бізнеси з частими розпродажами або медіаресурси, які здатні отримувати у 5–10 разів більше трафіку через віральність — часто в найнесподіваніші моменти.

У таких сценаріях хмара автоматично масштабує ресурси: наприклад, збільшує їх кількість у пікові години, а в періоди спаду навантаження — зменшує. У разі збоїв на рівні фізичного обладнання проєкт автоматично перемикається на інший вузол кластера, що дозволяє зберегти безперервність роботи. Водночас за таку гнучкість доводиться платити — підсумкові витрати залежать від фактичного споживання ресурсів і можуть бути менш прогнозованими.

Класичний веб-хостинг, своєю чергою, залишається максимально передбачуваним у плані витрат. Користувач обирає тариф і отримує фіксований обсяг ресурсів, який не змінюється доти, доки він сам не вирішить перейти на інший план. Це дозволяє чітко планувати бюджет і уникати неочікуваних витрат.

Важливо зазначити, що провайдери класичного хостингу так само орієнтовані на високу стабільність і мінімізацію простоїв, використовуючи надійну інфраструктуру, резервування та постійний моніторинг. Однак у разі різкого й нетипового зростання навантаження або складних інцидентів на рівні обладнання можливості автоматичного масштабування в класичній моделі є обмеженими. Саме тому для частини компаній, які прагнуть максимально знизити навіть мінімальні ризики, хмарні рішення можуть бути більш доцільним вибором.

Тож хмарний хостинг — це не технологія, яка миттєво все змінює й неминуче витісняє класичний веб-хостинг. Це інструмент, який найкраще підходить для проєктів із нерівномірним навантаженням, частими піками й спадом трафіку, а також для тих випадків, коли навіть короткочасний простій є критичним для бізнесу.

Водночас для багатьох проєктів цілком достатньо класичного хостингу — передбачуваного з погляду витрат і доступних ресурсів, чи то віртуальний хостинг, VPS чи виділений сервер. У більшості випадків трафік зростає поступово, а інфраструктура провайдерів добре захищена й розрахована на стабільну роботу без простоїв.