- ФОПи, що нового?
- ДІЯ.City і гіг-контракти
- Регуляція штучного інтелекту
- Гранти та міжнародна співпраця
Хвилі, які здійняло в спільноті обговорення потенційного ПДВ для ФОПів уже після мільйона гривень річного доходу, ще не встигли влягтися, і обговорення триватимуть, бо це не перша і не остання така ініціатива. Мабуть, кожен ФОП міркував, чи буде його діяльність мати економічний сенс, якщо найняти бухгалтера на адміністрування цього складного податку. Але треба сказати і те, що сам по собі ФОП був прекрасною державною ініціативою, завдяки якій майже вся IT-галузь мала змогу вільно розвиватися. Тож, що нам готують хорошого, і що — не дуже хорошого найближчим часом?
ФОПи, що нового?
Ліміт, після якого ФОП третьої групи стає платником ПДВ, підняли, і в будь-якому разі протягом 2026 року він поки що становить трохи більш як десять мільйонів гривень на рік. Планується, що у 2027 році він зменшиться, але все ж не до мільйона, а до 4 мільйонів гривень.
Поки що все, що стосується ПДВ — законопроект, який досі не прийнято. Треба сказати, що після бурхливих обговорень в суспільстві до проекту додали перехідний період для тих, хто потрапить у групу платників ПДВ, і додаткові полегшення цього тягаря, але досі не ясно, чи цей закон запрацює саме як закон, як все це буде адмініструватися тощо.
Хто сам подає звітність, тому варто цього літа перевірити реквізити сплати податків: змінилися реквізити, за якими треба, зокрема, платити військовий збір.
За даними DOU в цьому році побільшало ФОПів, що йдуть на закриття, і поменшало тих, хто відкриває ФОП уперше.
Але що ж замість ФОПів?
Читайте також: Як зареєструвати ФОП для IT-фрілансерів та яку групу вибрати
ДІЯ.City і гіг-контракти
До появи Дія.City у 2022 році більшість айтівців ставали ФОПами майже автоматично, починаючи свій перший проєкт. Звичайно, були й працівники, оформлені за звичайними трудовими договорами, але серед програмістів, тестувальників та інших технічних спеціалістів це радше був виняток. Особисто я майже не знаю людей, які починали кар'єру саме так.
Зараз з'явився ще один варіант співпраці — гіг-контракт.
Щоб наймати людей за гіг-контрактами, компанія повинна стати резидентом Дія.City. Для цього вона має бути юридичною особою (наприклад, ТОВ) і відповідати низці вимог. Зокрема:
- бути зареєстрованою в Україні як юридична особа;
- працювати у визначених законом сферах (розробка програмного забезпечення, тестування, кібербезпека, AI, GameDev, SaaS, R&D, EdTech та інші);
- отримувати не менше 90% доходу від цих видів діяльності;
- мати щонайменше 9 спеціалістів;
- виплачувати їм середню винагороду не менше еквівалента 1200 євро на місяць.
Для стартапів умови вступу простіші.
Що отримує компанія натомість? Насамперед — спеціальний податковий режим. Вона може залишитися на класичному податку на прибуток (18%) або перейти на податок на виведений капітал (9%).
Для працівників і гіг-спеціалістів також діють спеціальні податкові умови: 5% податку на доходи фізичних осіб, 5% військового збору та ЄСВ, який розраховується лише від мінімальної заробітної плати, а не від повної винагороди. Ці ставки застосовуються лише за умови, що компанія відповідає вимогам режиму Дія.City. Загалом податкове навантаження залишається істотно нижчим, ніж за звичайного трудового договору, хоча після підвищення військового збору різниця між гіг-контрактом і ФОПом стала більш помітною.
Крім цього, компанія отримує законодавчо врегульовану модель співпраці зі спеціалістами, чіткі правила щодо передачі прав інтелектуальної власності, можливість детально прописувати NDA, умови припинення співпраці та інші взаємні обов'язки. Якщо ж компанія має статус критично важливої, вона також може бронювати своїх працівників і гіг-спеціалістів. Сам по собі статус резидента Дія.City права на бронювання не дає.
Довгі роки саме ФОП давав ту гнучкість, якої не передбачав класичний найм: мінімум бюрократії, нижче податкове навантаження, простішу взаємодію між компанією та спеціалістом.
Якщо дуже спростити, гіг-контракт легалізував модель роботи, яка вже давно існувала в українському ІТ. Людина роками працювала в одній компанії, мала команду, керівника, регулярну оплату і фактично була частиною штату, але юридично залишалася незалежним підприємцем.
Гіг-контракт став своєрідним компромісом між класичним трудовим договором і ФОПом. Він зберіг значну частину гнучкості, до якої звикла галузь, але водночас дав компаніям чіткішу юридичну модель співпраці, а спеціалістам — частину соціальних гарантій.
Наприклад, гіг-контракт може передбачати:
- оплачувану щорічну перерву в роботі;
- оплату тимчасової непрацездатності;
- додаткові бенефіти (компенсацію навчання, медичне страхування тощо);
- чітко визначені права та обов'язки сторін.
При цьому спеціалісту вже не потрібно відкривати та вести ФОП, подавати декларації, самостійно сплачувати податки й стежити за змінами законодавства — усім цим займається компанія.
Це гарне рішення для тих, хто багато років працює в одній компанії.
Натомість якщо ви працюєте одразу з кількома замовниками, постійно змінюєте проєкти або отримуєте дохід із різних джерел, ФОП і далі залишається більш логічним варіантом.
Для компанії гіг-контракт означає більше кадрової та бухгалтерської роботи, адже вона сама адмініструє податки, військовий збір і кадровий облік. Натомість вона отримує значно чіткішу юридичну модель співпраці, ніж класична схема з ФОПами, де фактичні трудові відносини роками оформлювалися як підприємницькі.
Водночас Дія.City не замінила ФОПи. Більшість компаній-резидентів і сьогодні одночасно працює з ФОПами, гіг-спеціалістами та штатними працівниками. Тобто ми говоримо не про радикальну зміну, а про появу ще одного інструменту, який дозволяє компанії і працівникові обрати формат співпраці залежно від конкретної ролі та потреб бізнесу.
Регуляція штучного інтелекту
Ще один напрямок, який лише починає формуватися, — регулювання штучного інтелекту. Україна готується гармонізувати своє законодавство з європейським AI Act. Важливо: це — плани. Жодного закону, про який треба просто зараз турбуватися, поки не існує.
Мінцифра підготувала дорожню карту, Білу книгу, рекомендації для бізнесу та інші інструменти, які допомагають компаніям зрозуміти майбутні вимоги й поступово до них адаптуватися. Лише після цього планується ухвалення профільного закону про штучний інтелект, гармонізованого з європейським AI Act. Такий підхід має дати українським компаніям час підготуватися до нових правил і водночас полегшити вихід на європейський ринок.
Для того, щоб регулятор і бізнес взаємодіяли краще, Мінцифри запровадили так звану пісочницю, заявку туди можна подати уже зараз. Як це працює: команда, що розробляє високотехнологічні рішення на основі ШІ чи блокчейну, подає заявку і може отримати рекомендації для подальшої роботи, як технічні, так і юридичні. Звертатися можна на будь-якій стадії готовності, від концепту до майже готового продукту. На сайті вказано, що надмета «пісочниці» — ухвалити в майбутньому логічне і ефективне законодавство, спираючись на вивчення реальних продуктів і їх роботи, але ті, хто звернеться до «пісочниці» зараз, отримають натомість допомогу в роботі і підготовці до входження на європейський ринок, тож такий обмін даними буде взаємовигідним.
Підготовка AI-продукту до перевірки та виходу на європейський ринок стосується не лише юридичних документів. Команді також доведеться оцінити, де зберігаються й обробляються дані, хто має до них доступ і чи відповідає серверна інфраструктура вимогам до безпеки та захисту інформації. Ще на етапі тестування команді варто продумати інфраструктуру продукту: орендувати сервери для обробки даних, налаштувати резервне копіювання та перевірити, чи відповідає хостинг вимогам ринків, на які планується вихід.
Основна ідея, яку Україна планує запозичити з європейського AI Act, — ризикорієнтований підхід. Що більший потенційний вплив система штучного інтелекту може мати на права людини, здоров'я чи безпеку, то суворішими будуть вимоги до її розроблення та використання. Наприклад, генерація текстів або зображень вважається менш ризикованою, ніж AI, який використовується в медицині, під час найму працівників, оцінювання кредитоспроможності чи для управління критичною інфраструктурою.
Для таких систем можуть діяти вимоги щодо оцінки ризиків, якості даних, ведення технічної документації, людського контролю, прозорості та безпечності.
Читайте також: Тріумф та загрози штучного інтелекту — як нейромережі впливають на наше життя і як вони законодавчо регулюються
Гранти та міжнародна співпраця
Державна підтримка ІТ сьогодні не обмежується Дія.City. Якщо податковий режим допомагає компаніям працювати всередині країни, то інший напрямок — міжнародні програми — допомагає їм виходити на нові ринки, залучати фінансування та знаходити партнерів.
Найбільш очевидний інструмент — гранти. Українські технологічні компанії можуть брати участь як у вітчизняних, так і в міжнародних програмах. Серед найвідоміших — EIC Accelerator, Horizon Europe, Digital Europe Programme, Eurostars, NGI, а також українська платформа Brave1 для оборонних технологій. Залежно від програми фінансування може покривати створення прототипів, дослідження, розвиток продукту, масштабування бізнесу або вихід на міжнародні ринки.
Останніми роками дедалі більше уваги приділяється не лише фінансуванню, а й міжнародній співпраці.
Наприклад, у 2026 році Україна та Японія запустили спільну цифрову ініціативу Japan-Ukraine Digital Tech Cooperation Initiative. Вона має допомогти українським і японським компаніям знаходити партнерів, працювати над спільними дослідницькими проєктами, залучати інвестиції та виходити на нові ринки. Серед пріоритетних напрямків — штучний інтелект, робототехніка, кібербезпека та цифрова інфраструктура.
Подібну логіку мають і європейські програми. Наприклад, участь України в Horizon Europe відкриває можливість працювати в міжнародних консорціумах разом з університетами, дослідницькими центрами та компаніями з інших країн. Важливо, що Horizon Europe — це не просто грантова програма. У більшості випадків вона фінансує саме спільні міжнародні проєкти, тож українські команди не лише отримують кошти, а й працюють разом із європейськими партнерами, обмінюються досвідом та інтегруються в міжнародну інноваційну екосистему. Але при цьому іноземного партнера треба ще знайти, тож інтеграція буде не удавана і не формальна. За неповні п'ять років дії програми українські учасники залучили понад 64 млн євро грантового фінансування — більше, ніж за весь попередній семирічний цикл Horizon 2020. Зросли також кількість українських організацій-учасників і середній розмір грантів.
Кошти гранту можуть знадобитися не лише на розроблення самого продукту. До бюджету варто закладати створення сайту, реєстрацію доменів для міжнародних ринків, оренду серверів, тестове середовище та інші складові технічного запуску.
Можливо, це трохи суб'єктивне спостереження, але як людина, яка працювала зі стартапами, я б звернула увагу ще на одну компетенцію. Коли запускаєш новий продукт, природно насамперед шукати розробників. А ось про те, хто писатиме грантові заявки, стежитиме за міжнародними програмами фінансування чи будуватиме партнерства, зазвичай замислюються значно пізніше.
Якщо кількість міжнародних програм для українських компаній і надалі зростатиме, уміння працювати з грантами може стати не просто корисною навичкою, а цілком реальним кар'єрним напрямком. Причому не лише для менеджерів, а й для людей з технічним бекграундом, які добре розуміють продукт і здатні пояснити його цінність мовою, зрозумілою грантовим програмам та міжнародним партнерам. Втім це суб’єктивна думка, і цифр у її обгрунтування я наразі не маю.
А поки що у нас є ще пів року 2026, тож можливі несподіванки, як приємні, так і не дуже.
