Благодійний фонд «Воїнське братство» — звичайні хлопці та дівчата із Запоріжжя, які знаходять час між роботою, навчанням, своїми родинними справами та ворожими обстрілами, щоб забезпечувати потреби фронту. Працюють з вогником, адже переважна кількість того, що вони створюють — це запальні сюрпризи для ворога: міни та системи мінування, системи скидів, димові боєприпаси.
Крім того, волонтери займаються обслуговуванням дронів, у яке входить ремонт, модернізація, налаштування, розробка систем скидів, прошивка контролерів, пультів та передавачів/приймачів для БПЛА.
Нині невелика команда з 20 волонтерів співпрацює з понад 40 підрозділами Збройних сил України: ССО, Нацгвардії, бригад Тероборони та інших, постачаючи для них цілий арсенал боєприпасів, пристроїв та різноманітних деталей, необхідних на лінії фронту на всіх напрямках — від Херсона до Курська.
Серед волонтерів є різні люди віком від 17 до 75 років: студенти електротехнічного технікуму, зубні техніки, діючі військові, внутрішньо переміщені особи, сапери, спеціалісти різних галузей виробництва, бухгалтери, економісти, технологи. Є спеціалісти, які допомагають дистанційно, з багатьох куточків світу.
Всі разом вони займаються комплексною розробкою та виробництвом систем ураження для виконання бойових завдань. Це повні цикли робіт, які розпочинаються з ідеї та концепції, і завершуються готовим виробом, що поставляється на фронт.
Читайте також: Історії наших користувачів: як харків’янка Ніна Абрамова створює сайти та допомагає жінкам шукати своє покликання
Один із важливих проєктів, у якому задіяні волонтери «Воїнського братства» — «Немо». Це група людей, яка включає військових та виробляє величезну кількість боєприпасів для дронів. Різноманітні «запальні та димові цукерки», скиди для БПЛА різних типів та ваги — Мавіків, FPV-7 та FPV-10, Вампірів тощо. Саме ці подарунки для окупантів найчастіше просять надіслати підрозділи з різних гарячих точок України.
Ще один важливий напрям роботи — це 3D продукція та боєприпаси з її використанням: протипіхотні міни та дистанційні системи мінування, хвостовики, деталі для літальних апаратів різного типу. Це тисячі деталей, надрукованих на 3D принтері, які використовуються у великих кількостях і є необхідними у щоденній роботі наших військових.
Фонд існує менше року, але завдяки їхній допомозі та проєкту «Немо» бійці на фронті отримали більше 16 тонн боєприпасів різного типу для різних бойових цілей.
Звіт у Facebook: Сапери з підрозділу «Кара-Дага» показують, як працюють протипіхотні міни ПМН 2, роздруковані на 3D-принтері — дивіться за посиланням.
Але і це не все! Ще один проєкт, у якому задіяні волонтери БФ — система захисту ніг від протипіхотних мін «Anti mine Boots», створена у співпраці з EM Secure Systems. Вона призначена для гуманітарного розмінування та захисту спеціалістів, які його здійснюють.
Історія появи цього проєкту дуже цікава. Анатолій Гончаренко, один із засновників фонду, прожив багато років у Камбоджі, але з початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну, щоб бути вдома у ці складні часи для країни.
— Ідея створення протимінних черевиків виникла саме зі знань про історію Камбоджі, — розповідає Анатолій. — Там до цього часу залишилося 1000 квадратних кілометрів замінованих територій. Після війни минуло 30 років, але і досі її насліддя призводить до жертв серед мирного населення. Щороку від 500-1500 людей підриваються на мінах. Мені б хотілося, щоб у моїй країні такого ніколи не було...
Ми розкажемо більше про цю розробку далі, а поки що давайте розпитаємо в Анатолія Гончаренка більше про про історію створення фонду, людей, які працюють в ньому, що надихає та які труднощі зустрічаються на шляху волонтерів.
Читайте також: Історії наших користувачів: Як медіагрупа «Галка» злетіла на вершину прикарпатського інформаційного бізнесу
— Наша робота почалася з лютого 2024 року, нас було всього троє: Михайло Савенко, Юрій Переславский та я. Час від часу приходило ще кілька волонтерів, коли вони мали вільний час. Але вільних рук не вистачало, роботи було як мінімум на велику команду та ще проблеми з приміщенням. Але ми задовольнялися тим, що у нас було, і нас вже було неможливо зупинити. Це були хороші часи!
По всьому місту була певна кількість маленьких кімнат та приміщень, де стояли принтери, були склади, де ми паяли електросірники та батареї для запальних та димових боєприпасів, розбираючи електронні сигарети, принесені волонтерами.
Не вистачало місця, щоб розмістити обладнання і робочі місця. Доводилося все робити на колінах у брудних приміщеннях, забитих складах. Іноді місце було метр на метр, все інше було забито деталями, запчастинами, якимись коробками. Частина обладнання та принтери стояли в зубній лабораторії Михайла, де також відбувалося зборка та робота з 3D-друку.
Вночі Михайло як зубний технік робив замовлення, а вдень був зайнятий волонтерською діяльністю. Іноді мені здавалося, що він взагалі спить по дві-три години на добу і постійно в роботі. Юрій, студент електротехнічного технікуму, суміщав навчання і волонтерську діяльність. Він встигав вчитися, допомагав удома батькам та залишок дня та ночі проводив у нашій компанії, здійснюючи багато поточної роботи.
Всі залишалися допізна та працювали на межі. Нормованого графіку не було ні в кого. Роботи було багато, всі розуміли, що зупинятися не можна. Ми всі отримували насолоду від того, що робили, ми були раді допомагати нашим хлопцям на передовій. Зростала кількість запитів — багато з них було пов'язано безпосередньо з боєприпасами для дронів і 3D-друком для пілотів та піхоти. Це все підштовхувало нас, потрібно було робити наступні кроки…
Грошей було дуже трохи — тільки те, що ми заробляли самі та скидалися на благодійність. Донатів не було ніяких, і нам потрібна була допомога та фінансова підтримка з урахуванням того, що всі обсяги збільшилися і потреби зросли. Ми вирішили створити благодійний фонд. Довго сперечалися про назву, шукали потрібні поєднання і прийшли до рішення назвати фонд «Воїнське Братство». Ця назва об'єднала всіх нас під слоганом «Кожен на своєму фронті!».
Ще й року немає нашому фонду, але вже багато людей взяли участь у його розвитку, допомагали у виробництві, а дехто пішов виконувати свій обов'язок перед країною. Нещодавно два наших волонтери на заклик долучилися до ЗСУ і зараз служать у лавах української армії.
З урахуванням нестачі фахівців дуже складно зараз знайти людей, які могли б допомогти у нашій діяльності. Я почав по-іншому дивитися на людей, які мене оточують, яких я так ціную і люблю. Фонд став другою сім'єю для всіх нас.
Ці люди, незважаючи на всі складнощі, які відбуваються у них у житті та в країні, роблять свою роботу щодня. З дня в день, з ранку до вечора вони витрачають свій час заради спільної Перемоги. Ці люди як органи великого організму, працюють разом безперебійно, без будь-яких осічок, на них завжди можна покластися.
Якщо я голова фонду, то Юрій і Мишко — це серце і душа «Воїнського Братства». Хлопці та дівчата, які працюють над розвитком фонду, над розкруткою медіа ресурсів, які так багато роблять для повсякденного побуту та налагодження процесів виробництва — це наш хребет, наша опора. Кожен із нас зробив великий внесок у розвиток, у кожного своя роль, свої завдання та відповідальність.
Основний вид діяльності, який мене весь час підтримував — це компанія «Optima-plast», де я є співвласником. Ми виготовляємо продукцію медичного призначення. Мій компаньйон та працівники на початку повномасштабного наступу пішли добровольцями і зараз служать в армії. На підприємстві залишилися тільки жінки та люди старшого віку, і вони продовжують тримати на своїх плечах все виробництво. Незважаючи на ці труднощі, ми продовжуємо допомагати не лише благодійному фонду «Воїнське Братство», а й фонду «Солдатський привал», який працює із 2015 року.
— Можете розказати про ваші цікаві розробки, які вже використовуються?
— Ми розробили, провели вдалі іспити та почали забезпечувати фронт декількома моделями систем дистанційного мінування. У нас є стенд-музей, де ми зібрали невелику частину деталей, з якими працювали.
Спілкуючись напряму з пілотами дронів та саперами, впровадили модернізації багатьох моделей різних призначень, таких як міни дистанційного встановлення, наземні керовані міни ПМН 2 та інше. Весь спектр 3D-продукції, яку ми робимо, можна побачити на наших медіаресурсах — на сторінці у Facebook, в Instagram, в Tik-Tok та у Telegram-каналі.
Військові постійно надсилають нам відеозвіти того, як працюють наші системи скидів, запальні димові боєприпаси від проекту «Nemo». Відеозвіти, як очищаються цілі мінні поля. Як спалюються склади ворога, як мінуються дороги і багато іншого… Тішить те, що ми є корисними для нашої країни та допомагаємо хлопцям залишитися живими.
— Які запити найчастіше надходять від військових?
— Запити постійно різні. Але все стабільно зростає в кількості, звернень стає більше, про нас чує більше військових. Багато замовлень на 3D-продукцію, від систем дистанційного мінування до протипіхотних мін, хвостовиків різного типу для мін та боєприпасів, які збирають самі підрозділи в своїх лабораторіях, іноді якісь замовлення від військових по деталях для дронів і літаків, щодня щось нове…
— З якими труднощами стикаються волонтерські організації зараз?
— Найперше, з чим стикається благодійний фонд — це відсутність підтримки та зацікавленості держави в цілому та органів місцевого самоврядування — локально.
Ми багато разів зверталися за допомогою до облдержадміністрації щодо виділення допомоги: грошима, паливом, сировиною для виробництва БП для військових, але завжди отримували одну і ту ж відповідь — відмову.
Жодних відповідей на листи, спрямовані губернатору. Багато звернень до адміністрації на виділення приміщення на пільгових умовах, адже ми благодійний фонд. Багато людей обіцяли і не робили нічого, постійно відкладали питання на якийсь період часу. Ми стукали в зачинені двері, тільки витрачаючи свій час.
З боку адміністрації допомоги ми так і не отримали. Єдине, що ми отримали за весь цей час — це Подяка за підтримку Збройних сил України. Хоча б визнали, що ми існуємо — сподіваюся, це вже змінює суть справ.
В органах місцевого самоврядування були люди, які старалися нам допомогти, але так і не змогли цього зробити через те, як працює сама система. Я дуже вдячний їм за прагнення та спроби надати нам підтримку.
Бракує волонтерів, які згодні постійно, регулярно працювати на безоплатній основі, на ентузіазмі.
Бракує, звісно, коштів та донатів на розвиток. Ми вирішили висвітлювати нашу діяльність максимально щиро, щоб люди знали про те, що ми робимо.
Один з таких шляхів висвітлення роботи БФ — це сайт, який існує з липня. На момент нашого спілкування з Анатолієм виявилося, що у них закінчується хостинг, тож Cityhost долучив «Воїнське братство» до нашої програми з підтримки бюджетних та благодійних установ — ми продовжили їхній хостинг безкоштовно. Більше про цю програму ви можете прочитати за посиланням.
— Розкажіть більше про системи захисту мін, які ви розробили для гуманітарного розмінування.
— У 2023 році я разом із моїми партнерами Євгеном Момотенко та Дмитром Мірошниченком втілили в життя систему захисту ніг «Anti Mine Boots» — професійне спорядження для саперів, яке захищає від протипіхотних мін.
Ми ретельно продумали кожну деталь, співпрацюючи із саперами-вибухотехніками із 15 БрОП у Запоріжжі та радячись із військовими саперами з різних підрозділів, які нас консультували. Згодом до нас приєдналося ще кілька розробників та ми зібрали хорошу команду, яка допомогла випробувати нові матеріали, зробити певні нововведення, доробити та покращити моделі, які у нас вже були. Ми провели більше 30 випробувань, допрацювали і покращили кожну деталь, завдяки чому досягли високих результатів у вдосконаленні протимінного взуття. Ми розробили легке та надійне спорядження, що захищає від підриву вибухової речовини, еквівалентної 50-200 грамів тротилу.
Ми поставили собі за мету розробити ідеальне саперне взуття, яке б зменшувало всі фактори вибуху і рівень травмованості наших військових. Для досягнення цієї цілі було розроблено декілька різних конструкцій саперного взуття та проведена величезна робота проектування та розробки моделей, які показали найкращі результати на випробуваннях.
За основу в конструкції черевиків були взяті канадські розробки, і в моделях «EM Secure System» ми зробили наступні вдосконалення:
- підвищили характеристики та якість самих матеріалів, що збільшує спротив розриву деталей під час вибуху;
- знизили рівень травмованості за рахунок додавання захисних спідниць на корпус та опори черевиків;
- захисні спідниці, що розташовані на опорних ніжках черевиків — це нова розробка, що дозволяє стримувати майже 98% уламків, запобігати пошкодженню гомілок та особливо внутрішніх частин стегна, додатково зменшуючи рівень травмованості від ударної хвилі вибухівки.
В саперне взуття «EM secure systems» закладена одна з базових концепцій безпеки — це поглинання більшості первинної енергії ударної хвилі, уламків і сміття за рахунок захисних спідниць різного рівня, котрі двома етапами захисту утримують від пошкоджень та зменшують надлишковий тиск вибухової хвилі, що доводять наші численні тести.
Ми провели багато тестувань із різними типами мін і вибухових пристроїв. Частину цих випробувань можна подивитися на нашому сайті https://em-secure.pro/.
На даний момент ми отримали всі ліцензії, що дозволяє постачати це взуття для гуманітарного розмінування. У липні передали у користування перші сім пар для наших саперів-розробників, які розмінують територію Сум, Харкова та Запоріжжя. І це лише початок.
Знаючи, скільки було вкладено праці, сил, досліджень, випробувань і доробок, я вірю, що це взуття врятує не одне життя наших військових.
— Що надихає вас на цю колосальну працю?
— Насправді є дуже багато того, що надихає нас у нашій роботі. Відео, які нам надсилають, говорять про те, що ми робимо усе правильно.
Ми намагаємося ділитися якоюсь частиною фото та відеозвітів на наших ресурсах. Щось викладаємо на Facebook, щось у Instagram, якусь частину, яку не можна показувати відкрито — в Telegram-канал.
Є хороший приклад того, як швидко відбувається робота з моменту друку партії протипіхотних мін та встановлення пастки саперами на запорізькому напрямку. 28 годин. Через цей час розвідка нам скинула відеозвіт про те, як пікап, об'їжджаючи дорогу, підірвався на нашій протипіхотній міні — роздрукованій та зібраній у нас в цеху, нашими хлопцями. Я пишаюся цим!
Зараз БФ «Воїнське Братство» проводить два збори на свої потреби, і ми просимо вас по можливості до них долучитися.
Збір на дрони:
5375 4112 2199 5660
UA923220010000026200347744396
https://send.monobank.ua/jar/84EgcMu4EJ
Збір на «запальні цукерки» (боєприпаси для БПЛА):
5375 4112 2299 3110
UA983220010000026209349160861
https://send.monobank.ua/jar/9b7ks3LZ5Y
Слава Україні! Слава нашим воїнам!
Сподобалася стаття? Розкажіть про неї друзям: 
